Помилка в написанні імені у старому договорі перешкоджала нотаріальній дії. Суд встановив належність правовстановлюючого документа особі на підставі сукупності підтвердних доказів.
Обставини та предмет захисту
У договорі купівлі-продажу квартири 2005 року прізвище й ім’я власниці відрізнялися від правильного написання в її документах. Після відмови нотаріуса потрібне було встановлення факту належності саме цього договору.
Правова позиція і докази
Адвокат Денис Бражник звернувся із заявою в інтересах власниці. Суд зіставив договір, дані про реєстрацію права, документи особи та постанову нотаріуса. Процедура застосовувалася для встановлення належності документа, за відсутності спору про право та належної можливості усунути перешкоду позасудово.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.»
Судовий результат
Заяву задоволено. Встановлено факт належності власниці договору купівлі-продажу квартири від 21.05.2005. Судовий результат підтвердив зв’язок між документом і конкретною особою.
Експертна думка адвоката Дениса Бражника
Адвокат Денис Бражник рекомендує розмежовувати технічну розбіжність у документі та спір про право власності. Для встановлення належності важливі незмінні ознаки документа, реєстраційні відомості й документи особи. Такий доказовий зв’язок дає змогу обґрунтувати конкретний юридичний факт і усунути підтверджену перешкоду.
Практичне значення
Рішення про встановлення факту належності документа має окремий предмет. Воно не переписує текст договору, а підтверджує його належність особі для відповідних юридичних наслідків. Порядок окремого провадження визначається за ЦПК України.
Рішення, на якому ґрунтується кейс
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу, 02.04.2026, справа №210/6808/25. Наведений результат відповідає цьому судовому рішенню; подальші процесуальні події оцінюються окремо.
Пов’язані матеріали
Консультація з адвокатом
Для попереднього аналізу потрібні документи та коротка хронологія подій. Обсяг супроводу і вартість визначаються після оцінки питання.
Матеріал має інформаційний характер. Правова позиція у конкретній справі визначається після перевірки документів і редакції законодавства, що застосовується до відповідних обставин.